Мої уроки



Група київських «неокласиків».
Їхнє творче кредо, орієнтири на класичну форму поезій  («Київ - традиція» М.Зерова). Багатогранний творчий шлях Миколи Зерова

         Мета: ознайомити учнів із творчим кредо «неокласиків», життям і творчістю письменника, його внеском у розвиток української літератури; розвивати навички визначення осно­вних ознак індивідуального почерку, провідних мотивів і настроїв поезій; поглиблювати вміння висловлювати власні думки з приводу поетичної майстерності, філософічності са­мовираження письменника; виховувати любов до поетичного слова, естетичний смак.
         Очікувані результати: учні знають матеріал про київських «неокласиків», уміють характеризувати їхню стильову манеру, розповідати про життєвий і творчий шлях митця, аналізувати його поезію, висловлювати власне враження від неї.
         Обладнання: портрети «неокласиків», видання їхніх творів, ілюстративні матеріали до біографи М. Зерова та його творів, презентація, відеоматеріал.
         Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності школярів.  Оголошення теми й мети уроку


Слайд 1 - 2                                                           

                   Вступне слово вчителя.
         На початку 20 століття в  Києві існувало багато  різноманітних модерних течій 
II. Актуалізація опорних знань учнів


Слайд 3 - 4                                                       
         Стиль модерн (новий, сучасний),склався у Києві на межі століть —  який знайшов своє вираження в усіх видах мистецтва.
         Модерн прийшов на зміну занепадаючому в останній третині XIX ст  імпресіонізму
     
         Потім став швидко розвиватися новий вид мистецтва - авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін на позначення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм
  Слайд 5
         Авангардизм проявився у цілій низці течій:

- кубізм,
 - фовізм,
 - футуризм,
 - абстракціонізм,
 - дадаїзм,
 - імажизм,
 - експресіонізм,
 - конструктивізм,
 - неокласицизм,
 - неореалізм,
 - сюрреалізм...


Слайд 6 - 7                                                           
         У 20-х роках на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходить – сюрреалізм, який розглядав світ як нагромадження кошмарів
         Неокласицизм же (від гр. neos — молодий та лат. classicus  - зразковий,  “рафінована краса”)  -  відроджував  традиції бувшого давно в занепаді класицизму.
         Він  знайшов  свій вияв у:
 1. Використанні  античних тем та сюжетів
 2. Використанні міфологічних  образів і мотивів
 3. Проголошенні гасел «чистого» мистецтва 
 4. Оспівуванні земних насолод  та “рафінованої краси”.

Слайд 8
ПОЗИЦІЇ АВАНГАРДИСТІВ ТА «НЕОКЛАСИКІВ»
Спільне
новаторські пошуки; визнання слова як важливої суспільної,
естетичної категорії; майстерність у звукописних образах
Відмінне
авангардисти
«неокласики»
урбаністичні мотиви; «погляд у майбутнє»; деструкція класичної форми;
експерименти зі словом, словотвором, верлібр; дегуманізація
«погляд у минуле»; дотримання класичної форми;  вишуканість;
теми, далекі від суспільних проблем;
глибоке знання рідної історії

         З'ясуйте за словником літературознавчих термінів поняття «неокласи­цизм».
         Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з'явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і зна­йшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, про­голошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод.          Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині XIX ст.

III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу


  Слайд 9
         Близько  40 письменників належали до угруповання “неокласиків”, але ядро складало “п’ятірне ґроно” – майстри найвишуканішого слова, найглибшої філософської думки, патріоти рідної мови: Михайло Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен (Освальд Бургардт)


Слайд 10 

“О ґроно п’ятірне нездоланих співців,
  Крізь бурю й сніг гримить твій 
                                    переможний спів,
  Що розбиває лід одчаю і зневіри.
  Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
  Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,
  Де пінить океан кипучого життя”, -
                             М. Драй-Хмари, вірш  «Лебеді» (1928)


 Слайд 11
... І я спитав: “За що марнуєш дні
ти в пеклі цім і терпиш біль агоній?”
“Лише за те, – він відказав мені, –
що покохав я повнодзвонні
слова п’янкі, які глухі віки
пролежали у глибині бездонній.
Я був один із лебедів, які
належали до ґрона п’ятірного
нездоланих співців...”
           ЮРІЙ КЛЕН. “Попіл імперій”


Слайд 12
Кому не мріялось, що є незнана Муза –  
 Безжурна дівчина, привітна і струнка,                            
Яка в минулому з’явитися уміла,
Поетам радості, і вроди, і любові,
І навіть дудочку приносила тоненьку,                                 
І награвала їй пісні сама.
                              Павло Филипович
                         
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хан буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає -
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
                        Максим Рильський
Слайд13
Тепера інший час.
Виходь з нори,
Шукай стежок — од Лисої гори
На верховини і шпилі  Парнасу.
                                    Микола Зеров


Слайд 14
Лекція вчителя з елементами бесіди та переглядом відеоматеріалу.


Слайд 15 - 16
 Перекладач, учений, критик і поет, 
Закоханий в Еладу і поетів Риму, 
Плекав класичний ритм і срібно дзвонну риму                         
Великий ерудит, природжений естет.
Прихильник строгих форм різьбив дзвінкий сонет.                                                 Перекладав поетів світових перлини,
Нещадно розбивав противників доктрини,                                                          
І кожен рік міцнів його високий лет... 
В часи сваволі дикої, пітьми і зла, 
Коли засліплені безглуздий культ кували,                                                               
В неволі дальній, де німа холодна мла, 
Миколи Зерова не стало.
               О. Теліга


         Микола Костьович (Костянтинович) Зеров народився 26 квітня 1890 року в містечку Зінькові на Полтавщині в сім'ї вчителя. Закін­чивши Зіньківську школу, в якій разом із ним навчався Павло Губенко, майбутній Остап Вишня, М.Зеров вступив до Охтирської гімназії, а потім, у зв'язку з переїздом батьків, до Першої Київської гімназії, де перебував до 1908 року. Саме тут заклалися його літературні та пере­кладацькі інтереси.
         Майбутній поет і літературознавець уже тут виступає ініціато­ром створення культурницького кролевецького земляцтва, що згодом перенесеться і в університет, до якого вступив М. Зеров. Таланови­тий студент серйозно займається дослідницькою роботою, вивчає лі­тописи, починає друкуватися в українському педагогічному журналі «Світло», газеті «Рада». Зеров стає активним членом студентської громади, виступає з доповідями, дискутує з літературних та політичних проблем.
   Слайд 17
         Саме через це його й не залишили в університеті, а послали вчите­лювати у глуху провінцію, до Златопільської гімназії. Тільки в 1917 році М. Зерову вдається звідти вирватися. Він очолює секретаріат педагогіч­ної ради Київської 2-ї української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, викладає латину. Стає постійним автором журналу «Книгар», пише вірші, дарує друзям саморобні збірки. У 1919-1920 роках пра­цює редактором журналу, одночасно викладаючи в гімназії, у Київсько­му архітектурному інституті та інших навчальних закладах, пишучи літературно-критичні статті та вірші, у яких виявляються його високі патріотичні почуття, сподівання на відродження свого народу:

                   Зникнуть, зникнуть агаряни...
                   Вся потуга їх розтане,
                   Як весною тане сніг.
                   А над нашим краєм рідним
                   Задзвенить ключем побідним
                   Вернигорин дивний ріг.

         У 1920 році М. Зеров одружується із Софією Лободою. Виходять друком підготовлені ним книжки «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літера­турному житті.

Слайд 18
         Прийнявши запрошення, Зеров їде з голодного Києва працювати в Баришівську соціально-економічну школу. Та провінція пригнічувала вченого. Нарешті в 1923 році він отримує посаду професора української літератури в Київському інституті народної освіти. Лекції Зерова мали величезний успіх. Саме цього року «неокласики» й познайомилися, ак­тивно включилися в літературний процес — проводили вечори, дискусії, зібрання. У 1924 році виходить омріяна Зеровим збірка поезій «Камена» (за античною міфологією, камена — покровителька поезії, муза). Сам автор досить скептично ставився до своїх творів, називав їх «сухарями» на розкішному бенкеті поетичної фантазії.

Слайд 19
         Але сучасники вже тоді відчули могутню силу карбованого по­етичного слова М. Зерова, дух класичної простоти, по-парнаськи під­несене почуття, глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишуканість мови й високу версифікаторську майстерність (він писав переважно сонети й олександрійські вірші — це данина захоплення дав­ньоримською поезією і творами французьких «парнасців»).
  Слайд 20
         Широченна ерудиція в античній, західноєвропейській, укра­їнській і російській літературах, ґрунтовні знання з історії, тонкі естетичні відчуття, глибокий аналіз і розуміння літературних явищ, строгий критичний розум, феноменальна пам'ять, вільне володіння стародавніми й новими мовами (близько 20), блиску­чий ораторський талант, тонко вигострене слово — ось багатю­щий арсенал, яким володів Микола Зеров, який допомагав йому виходити переможцем із різних літературних дискусій. У цьому була його нездоланна сила. У цьому було і його нещастя.
         Неокласична естетична позиція М. Зерова, як і його побратимів по перу
(М.Рильського, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, О.Бургардта), полягала в необхідності засвоєння найвищих літератур­них здобутків людства як передумови справжнього розквіту мис­тецтв, розуміння значення уроків класики у зростанні художника слова. Така позиція у 20-30-ті роки ХХ ст. була актуальна, адже в той час українську літературу заполонили твори-агітки, твори-плакати на злобу дня. Письменник писав власну історію душі, протиставляючи її сірості, провінційності. Він уважав україн­ську словесність невід'ємною складовою європейської словесності.
         Як науковець і літературознавець М. Зеров турбувався й вбо­лівав за майбутнє української культури. Брав активну участь у літературній дискусії 1925-1928 рр., ставши на бік М. Хви­льового та інших членів ВАПЛІТЕ. Виступав проти російської культурної гегемонії, проти зведення штучної завіси між укра­їнською й західною культурами. Дбаючи про майбутнє україн­ського письменства, поет закликав звертатися до джерел, вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати новітні пошуки в письменстві. Йому було чуже неуцтво й при­стосовництво в літературі, виступав за творче змагання. Уважається, що з цього все й почалося: неокласики, ортодокси, руйначі усталених традицій, формалісти, попутники, а значить — вороги народу. Звідси — неприязнь, підозра, несприйняття і, нарешті, репресії. Майже 10 років (до арешту) Микола Зеров жив у «підві­шеному» стані — зацькований і зневажений. Та вірив, що кривда відступить. Не відступила.
         1 вересня 1934 року його усувають від викладання в Ки­ївському університеті, звільняють без пояснення причин. Удари долі сипляться один за одним — захворів і помер син. У 1935 році Зеров ви­їздить до Москви, сподіваючись хоча б на тимчасову роботу.
         У квітні 1935 року Миколу Зерова заарештовують і «вибивають» зізнання в терористичній діяльності в складі банди літераторів. Як до­каз — вилучені дві книжки — Г. Косинки та П. Куліша («Чорна рада»).
         У лютому наступного року суд виніс вирок “терористові” – 10 років таборів. Вивезено на Соловки у травні 1936 року. У жовтні наступного року справу переглянуто й винесено вищу міру покарання   — розстріл. 

Слайд 21   
  Суд і заслання…Мука самоти
О, як у сяйві небо розкололось!
А тиша мертва і нема мети.
Враз бубонці: далеко хрипнув  полоз,
 І крізь сніжок, здається, чути голос:
«Ще не покаявся? Не виправився ти?»
  
Слайд 22
         3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія). Там розстріляли і П. Филиповича, і М. Вороного і Б. Пилипенка. Вони розділили трагічну долю всього «розстріляного відро­дження», і тільки тепер їхні імена, їхні твори повернено народові.


  Слайд 23
         На Лук’янівському кладовищі м.Києві знаходиться надгробний пам’ятник (кенотаф) Миколі Зерову на могилі сина Котика, померлого в 10-річному віці від скарлатини.
         Реабілітований у березні 1958 року.
         Складання хронологічної таблиці життя й творчості М. Зерова (таблиці роздаються учням)
         Літопис життя і творчості Миколи Зерова
1890 р., 26 квітня — народився в м. Зінькові в родині вчи­теля.
1898-1900 рр. — навчання в Зінківській 2-класній школі.
1900-1903 рр. — навчання в Охтирській гімназії.
1903-1908 рр. — навчання в Першій Київській гімназії.
1908-1914 рр. — студент історико-філологічного факультету Київського
                    університету. Один із провідних діячів Київської укра­енської
                    студентської громади.
1912 р.— початок літературної діяльності в журналі «Світло».
1914 р.— блискучий захист роботи «Літопис Грабянки», закін­чення університету.
1914 р.— знайомство з майбутньою дружиною Софією Лобо­дою.
1914-1917 рр. — викладач у Златопільській гімназії.
1917-1920 рр. — викладач латини в Другій українській дер­жавній гімназії
                    ім. Кирило-Мефодіївського братства і Академії Наук.
1919 р. — редактор журналу «Книгар».
1920 р., 13 лютого — вінчання із Софією Лободою.
1920 р., травень — дійсний член філологічної секції Україн­ського наукового
              товариства.
1920 р.— вийшла книга «Антологія римської поезії» у його перекладах українською.
1920 р.— вийшла книга «Нова українська поезія».
1920 р., жовтень — переїзд сім'ї в Баришівку; викладання історії у соціально-
              економічній школі.
1921 р.— вийшла збірка «Сонети і елегії».
1922-1933 рр. — професор, завідувач кафедри Київського ін­ституту народної освіти.
1924 р.— вийшли друком лекції з історії літератури «Нове українське письменство»
1924 р.— вийшла збірка «Камена».
1924 р. — опублікована монографія «Нове українське пись­менство».
1924 р.— вийшла монографія «Леся Українка».
1926 р. — побачила світ збірка статей «До джерел».
1928-1929 рр. — приїзд до Полтави, зустріч з Г. Мафетом, О. Ковінькою.
1929 р.— вийшла збірка статей «Від Куліша до Винниченка».
1929 р. — свій архів передає до Всенародної бібліотеки Укра­їни, складає
                 бібліографію своїх творів.
1934 р., вересень — звільнення від викладацької роботи в уні­верситеті,
                позбавлення можливості займатися науковою роботою.
1934 р., листопад — смерть сина.
1934 р., грудень — переїзд до Москви.
1935 р., квітень — арешт.
1936 р., лютий — суд, вирок «терористові» — 10 років таборів.
1936 р., травень — вивезений на Соловки.
1937 р., вересень — останній лист дружині.
1937 р., жовтень — справу переглянуто й винесено вищу міру покарання.
1937 р., 3 листопада — розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія).
1958 р., березень — реабілітований.    
         Виразне читання поезії М. Зерова «Київ — традиція». Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.
 
Слайд 24
Проблемні питання:
         — Визначте історичні віхи в становленні Києва як центру, столи­ці України, що їх автор називає у вірші.
         — На які реалії тогочасної дійсності вказує поет?
         — На вашу думку, чому вірш має таку назву?
         — У якій формі написано вірш? Визначте його змістові та фор­мальні ознаки.
         — Чим незвичний твір, як він характеризує автора?
  
Слайд 25
                   Словникова робота.
         Сонет – 14-рядковий вірш, з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів). Микола Зеров називав сонет   «ліроепічною мініатюрою окремої схеми».
         Ґоти (ґотською мовою: - Гутанс) - східногерманські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Ґотланд.
         Данпарштадт — остготська столиця ІІІ-IV ст.
Ляссота — австрійський дипломат і мемуарист XVI ст., посол до запорожців.
         Ґійо́м Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (бл.1600-1673), французький інженер і військовий картограф, з початку 1630-х до
1648 р. перебував на польській службі, переважно на території України, у 1637-1638 рр. брав участь у поході Конєцпольського на Павлюка й Остряницю.


         Сонет (sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб ввд, еед і т. п.
         Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми».
         Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова (його «Sonnetarium», виданий 1948 р. за кордо­ном, містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів), Максима Рильського й інших.
         Заслуговує на увагу думка М. Зерова стосовно архітектури терцетів, з усталеною схемою римування:     
                    Абба                      кільцеве римування               Вве
                    Абба                                                                         Еве
         На лексичному рівні відзначимо епітети: «войовничі» (готи), «лядський» (Болеслав), чар-рута й т. п. Епітети, підкреслюючи характерну рису певних предметів, явищ, сприяють більш гли­бокій передачі думок та мрій ліричного героя. Для підсилення емоційного звучання авторської думки поет використовує в сонеті сталі сполуки (фразеологізми): «теревені плів», «байки складав», персоніфікацію, метонімію.
         На синтаксичному рівні зазначимо використання складних речень.

Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «До альбома» 
   
Слайд 26
                   До альбома
Тягар робочих літ наліг мені на плечі,
Стих безтурботний сміх і споважніли речі,
І голос чую я настирливо-шорсткий:
«Лукавий наймите, а де ж доробок твій?
Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?
Чи ж добре ти робив над чорною ріллею,
Чи встигнеш, поки день скінчить свої жнива?»
Як гірко слухати оті терпкі слова
І як не заздрить вам і молодості вашій,
Цій сповненій вина, і ненадпитій чаші,
Цій гострій свіжості передсвітних годин,
Цій смужечці зорі над тихим сном долин.


Слайд 27
         М.Зеров прагнув наслідувати мистецтво минулих епох, віддавав перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці, брав за взірець античне мистецтво, прагнучи піднести українську поезію до світових вершин. Він іронічно зауважу­вав: «Я знаю: ми тугі бібліофаги, і мудрість наша — шафа книжкова».
        
Виразне читання й коментування віршів М. Зерова «Телемах у Спарті    Одіссея,  IV,  1-304» та «Святослав на порогах»

ТЕЛЕМАХ У СПАРТІ    Одіссея,  IV,  1-304
I
 На  землю  впала  ніч,  потемніли  дороги, 
 У  цоканні  підков  мчить  Одіссеїв  син. 
 Півсвіту  вже  за  ним…  Сіріє  мла  долин, 
 Мигтять  огні    і  сплять  Тайгетові  відноги. 
 Палати…  Сонце  там  чи  місяць  білорогий? 
 Блищать  слонівка,  мідь,  і  золото,  й  бурштин. 
 Білявий  Менелай,  щасливий  сім’нин, 
 Провадить  юнаків  на  ковані  пороги. 
 Цариця  жде  гостей,  і  відблиски  зі  стель 
 Виборну  золотять  в  руках  її  кудель, 
 Повага  їй  в  очах…  Вітай,  благословенна! 
 Тивує  Телемах:  "Злочинниця  грізна, 
 Що  з  нею  в  світ  прийшли  облуда  і  війна,— 
 Ти  мудра,  ти  ясна  і  лагідна.  Гелено?" 
                                                            28.05.1934
II
 Цариця  подив  той  угадує  з  очей, 
 З  безсмертних  уст  її  снується  єпопея 
 Про  шлюб  зневажений,  про  мудрість  Одіссея,  
 Про  дужий  Іліон  і  смерть  її  дітей. 
 Мов  смерч,  краса  її  промчала  між  людей, 
 Жага  і  пристрасті  владали  в  світі  нею   
 Хто  згодяний  не  зна,  що  важить  Діонея, 
 Хто  віджене  її  від  крицевих  грудей? 
А  там  світають  дні  прозріння  і  науки… 
По  скарб  єгипетський  сягнули  ніжні  руки 
І  забуття  бальзам  долито  до  вина. 

О,  що  буйніша  кров  і  молоді  нестями,— 
Тим  більша  лагідність,  ясніша  глибина, 
Тим  скорше.  Мудросте,  приходиш  ти  з  літами.
                                                                      31.05.1934
 Слайд 28
СВЯТОСЛАВ НА ПОРОГАХ


Варуфорос?  Геландрі?  Змеженілий, 
Липневі  води  котить  Вулніпраг. 
А  князь  стоїть,  невитертий  варяг   
Веде  свої  на  північ  моноксили. 
Та  сам  полинув  би  що  тільки  сили 
Під  Доростолом  свій  поставить  стяг: 
Він  народивсь  для  бою  і  звитяг… 
Що  Київ?  Мати?  Досвід  посивілий? 
І  хоче  вже  вертати  байдаки;
Та  раптом  крик,  по  скелях  хижаки; 
Бряжчать  мечі  і  знемагає  слава. 
Хто  в  далеч  рвався,  головою  ліг, 
І  з  черепа  п’яного  Святослава 
П’є  вже  вино  тверезий  печеніг.    
                                         7.06.1930


         Словникова робота:
Геландрі – третій дніпровський поріг по - скандинавськи.
Варуфорос –  так називається  п’ятий поріг по скандинавськи, по слов’янськи -  Вольний.
Вулніпраг     назва порогу  по – давньоримськи.
Моноксил   – "однодрев", грецька назва човна, видовбаного з суцільного дерева.
        
11. Робота в парах
         Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «Чернігів»
 
 Слайд 29
Микола Зеров
ЧЕРНІГІВ
Могутніх ферм мереживо прозоре,
Залізний ляск і двоколійна путь
В широкий світ непереможно звуть,
Де йде життя і довгу ниву оре.
Де Болдині дрімали тихі гори,
Де плавав сіверський рибалка Круть,
Б’ють молоти, нові часи кують
І будять лугу займище просторе.
А там, позаду, на валу міськім
Біліють вежі, золотом густим
Горять хрести — і тиша залягає.
Плекаючи, що в давнині жило,
Останні дні дрімотно досинає
Олегів мужніх престаре кубло.
                                               11.05.1930
         Самостійно виконати ідейно-художній аналіз поезій

III. Закріплення вивченого матеріалу
1. Скласти (письмово) уявний портрет М. Зерова «Закоханий у вроду слів»
2. Визначте «творче кредо» поетів-«неокласиків» за уривком із поезії М. Зе­рова.


         Класична пластина і контур строгий
         І логіки залізна течія —
         Оце твоя, поезіє, дорога.
Леконт де Ліль, Жозе Ередіа,
Парнаських зір незахідне сузір'я
Зведуть тебе на справжні верхогір'я.


3. Розгадати кросворд
    
Слайд 30 - 31                                                                  



1







2











3









4






5





1. Назва журналу. Початок літературної діяльності М. Зерова.
2. Течія в літературі та мистецтві (з гри — «новий», «зразковий»)
3. Місто народження М. Зерова.
4. Чиї пое­тичні рядки: «Перекладач, учений, критик і поет, / Закоханий в Елладу і поетів Риму...»?
5. Назва Спілки пролетарських письменників початку ХХ ст.


         Якщо ви правильно розгадали кросворд, то по вертикалі прочитаєте, у якому жанрі написані вивчені поезії М.Зерова.

V. Підсумок уроку.
         За допомогою слайдів підведемо підсумок нашого уроку.
 Слайд 32
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
         — Поезія М. Зерова справила на мене...

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
         Знати матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, вміти аналі­зувати його поезії, розповідати про «неокласиків».
         Вивчити напам'ять одну з поезій М. Зерова, виписати вжиті художні засоби.

Слайд 33



2 коментарі: